Микола Мушинка

Товариству “Лемківщина” в Україні – 20 років

У 1944-46 роках із Польщі було депортовано кілька сотень тисяч лемків в Україну, головним чином у села Західної України, що були тоді заселені поляками (польська держава забрала населення польської національності в Польщу). Проте багато лемків опинилося і на шахтах Донбасу, заводах Луганська та в інших куточках України.

Умови їх життя були дуже важкі, однак надії на повернення додому не було. На нових місцях їх примусових поселень лемки жили в розпорошенні, обречені на асиміляцію з місцевою людністю. Лише 8 липня 1988 року радянська влада дозволила лемкам Львова (де було згромаджено основне ядро лемківської інтелігенції) заснувати культурно-громадське товариство “Лемківщина”, яке згодом перетворилося у Всеукраїнське товариство з такою ж назвою. Сьогодні це товариство має свої організації в обласних та районних центрах (Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Самборі, Ужгороді, Луганську, Одесі), а також на Полтавщині, Миколаївщині та інших місцевостях.

12-14 січня ц.р. у м. Львові відбулося святкування 20-річчя заснування Львівської обласної організації товариства “Лемківщина”. В урочистостях брали участь, окрім представників лемківських організацій з України (навіть далекого Луганська), і гості із Польщі, Сербії та Словаччини.

Лемківська Велія

Урочистості розпочалися “Лемківською Велією”. Увечері, 12 січня понад 350 лемків Львова й околиць разом із цілими сім’ями зібралися у великій салі харчоблоку Львівської політехніки, щоб пригадати стародавні лемківські різдвяні традиції. Кожна сім’я принесла зі собою “мериньдю”, що складалась з різдвяних страв, які поставили на столи. Була тут і мачанка, і киселиця, і бобальки, і риба, і калачі різних сортів, часник та мед, ще й ковбаса, шинка та різноманітні сучасні страви. Якби так порахувати, то тих страв було не сім, дев’ять чи дванадцять (як рекомендує традиція), а кілька десятків. Не бракувало ні палінки (горілки), ні вина. На кожному столі була запалена свічка.

Голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, організатор “Велії” Володимир Ропецький, відкриваючи свято, розповів про традиційні різдвяні звичаї лемків. Його слова унаочнив колядками та щедрівками хор “Лемковина” зі Львова. Перед Святвечором всі ми помолились “Отше наш”, “Богородице Діво”, а священик о. Михайло Бігун поблагословив “яствіє і питіє сіє”. Староста Cвяткової вечері по черзі надавав слово гостям цієї небуденної “велії” та краянам. Старші лемки у розповідях пригадували Різдво у своїх хатинках під солом’яними стріхами в горах, молодші, народжені вже на “нових землях”, говорили про зберігання різдвяних звичаїв їхніми дідами й батьками. І ті, і інші шкодували, що ці чудові традиції сьогодні вже виходять із вжитку, і висловлювали вдячність за організацію такої зустрічі, що таким способом лемки вже сьомий рік поспіль пригадують свої давні звичаї. Багато виступів завершувалося різдвяним вінчуванням.

Прекрасним збагаченням Велії було традиційне народне різдвяне дійство “Лемківський вертеп” у виконанні хлопців і дівчат зі Львова, яких підготувала Ліля Плахтій. Були тут не тільки пастирі, три царі, ангел, чорт, а й жид Мошко та інші дійові особи. Всі одягнені в чудових строях. Монологи виконавців чергувалися з колядками. Все це створювало живу, неймовірно емоційну картину.

Міжнародна конференція

Наступного дня в Палаці Потоцьких відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Товариство “Лемківщина” в орбіті українського суспільства”, на якій з доповідями виступило чотирнадцять доповідачів. Про історію створення та окремі аспекти її діяльності говорили його засновники та чільні представники: Іван Омелянович Щерба, Іван Красовський, Олександр Венгринович, Степан Чабан та Володимир Ропецький. Галина Щерба ознайомила присутніх із результатами соціологічного опитування лемків щодо збереження їх національної ідентичності. Марта Капраль розповіла про освітньо-культурне життя лемків. Степан Кищак – про мистецтво різьби на Лемківщини. Ярослав Бодак – про лемківські трудові пісні-діалоги. Софія Федина свою доповідь “Лемківська ватра в орбіті українського суспільства” ілюструвала зворушливими піснями у власному виконанні. Ліля Плахтій розповіла про діяльність молоді в товаристві “Лемківщині”, а о. Мирон Михайлишин висвітлив причини схизми і створення апостольської адміністрації на Лемківщині. Богдан Гук поінформував учасників про нові документи, пов’язані з депортацією лемків з рідних земель. Автор цих рядків говорив про культуру русинів-українців Словаччини в контексті Європейського Союзу. Наприкінці конференції він представив її учасникам дві свої книжки, видані 2008 року в Пряшеві: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем та Муза і стетоскоп – вірші і прозу Михайла Качалуби.

Презентація карт